Бертран Рассел

Рассел був аристократом (графом), логіком, пацифістом, який за це відсидів у в’язниці під час Першої світової, публічним інтелектуалом, Нобелівським лауреатом (з літератури, як не дивно) і найвидатнішим англомовним філософом початку ХХ століття. Разом з Вайтгедом написав «Principia Mathematica» – героїчну тритомну спробу звести всю математику до логіки.

Він – один із засновників аналітичної філософії: переконання, що філософські проблеми великою мірою є проблемами мови й логіки, і що їх можна зробити підконтрольними ретельним логічним аналізом. Його теорія описів показала, як обходитися з реченнями на кшталт «нинішній король Франції лисий» – реченнями, які, здається, ні на що не посилаються, але виглядають осмисленими. Парадокс Рассела зламав логічну систему Фреґе, коли та вже йшла до друку.

Він прожив дев’яносто сім років. Після вісімдесяти виходив на марші проти ядерної зброї. Писав, популяризував, агітував, був одружений чотири рази, скандалізував усіх. Його «Історія західної філософії» – упереджена, несправедлива, помилкова в половині випадків і незмінно захоплива – для багатьох поколінь стала першою зустріччю з предметом.