Демокрит

Демокрит разом зі своїм учителем Левкіппом запропонував найдалекогляднішу відповідь у досократичній філософії: світ складається з неподільних частинок (атомів – atomon означає «нерозсічний»), що рухаються у порожньому просторі (порожнечі). Усе інше – колір, смак, запах, відчуття тепла – це умовність. Реальні лише атоми й порожнеча; решта – те, як атоми взаємодіють з нами.

Це впізнавана картина, до якої сучасна фізика повернеться через дві тисячі років. Демокрит дійшов до неї не експериментом. Він дійшов аргументом: якщо зміна реальна (всупереч Парменідові), але матерія зберігається, то змінюватися має лише розташування незнищенних будівельних блоків.

Платон, кажуть, хотів спалити книги Демокрита. Аристотель не погоджувався з ним, але ставився до нього як до серйозного суперника. Лукрецій та Епікур зробили його атомізм підставою цілої етичної філософії: у Всесвіті з атомів немає богів, що стежать за нами, – отже, не бійтеся.